Блог вчителя біології : Ряд Пінгвіноподібні

Ряд Пінгвіноподібні налічує 16 видів, які не можуть літати, хоча в них добре розвинена кіль.

Літати і бігати пінгвіни не можуть, але відмінно плавають і пірнають. Наприклад, очкові пінгвіни пірнають на глибину до 130 м, плавають із швидкістю 6,6 км/год; за день під час годування птахи пропливають близько 27 км, причому на глибині більше 3 м проводять в середньому близько 80 хв на добу. По суші пінгвіни ходять незграбно, перевалюючись і тримаючи тулуб вертикально. У разі потреби вони падають черевом на сніг і ковзають по ньому, відштовхуючись всіма чотирма кінцівками. Швидкість пересування 3-6 км/год. Передні кінцівки пінгвінів видозмінені в еластичні ласти, які завдяки особливому устрою скелета знаходяться в напіврозтягнутому стані і під час плавання під водою обертаються в плечовому суглобі майже гвинтоподібно.

До добре розвиненого кіля грудини прикріплені могутні грудні м'язи, керівники рухом крил-ластів. У деяких видів пінгвінів грудна мускулатура складає чверть всієї маси тіла, що значно більше, ніж у багатьох птахів, що літають. Кістки, що утворюють скелет крил, дошкоподібно сплющені. По щільності кісток пінгвіни сильно відрізняються від інших птахів і схожі на морських ссавців. За розмірами пінгвіни різні. Найбільший — імператорський пінгвін (масою 35- 40 кг) — досягає в довжину 117 см. Найдрібніший — малий пінгвін має довжину 40 см. Статура у пінгвінів щільна, тіло трохи стиснуте в спинно-черевному напрямі. Ногикороткі, товсті, мають по 4 пальці, сполучених плавальними перетинками.

Ноги віднесені далеко назад, завдяки чому забезпечується вертикальне положення тулуба на суші. У будові короткого хвоста, що складається з 16-20 пір'їн, на який спирається стоячий птах є риси, схожі з будовою хвоста дятлів. Шия товста і гнучка, дзьоб сильний і гострий. Ротовий апарат діє як насос, всмоктуючий струмінь води разом з дрібною здобиччю. Оперення дуже густе, аптерії відсутні. Дрібне пір'я нагадують щільно прилеглі до тіла лусочки. Забарвлення у більшості видів схожа: темна (чорна) спина і біле черево. Линяння у пінгвінів відбувається раз на рік. Нове пір'я росте під старим, виштовхуючи його, і старе оперення сходить з тіла лахміттям. Під час линьки пінгвіни живуть на суші, в укритому від вітру місці, і нічого не їдять. У негніздовий час зграї пінгвінів мандрують морем, віддаляючись від місць гніздування на багато сотень (до 1000) кілометрів. Більшість птахів повертаються на колишні місця гніздувань. Ворогів у пінгвінів небагато. У морі для них небезпечні морський леопард ікосатка, на суші для пташенят — поморник.

Пінгвіни поширені в холодних частинах південної півкулі, головним чином в Антарктиці і Субантарктиці. Деякі види зустрічаються біля південних країв Австралії, Африки, Південної Америки, а там, де в тропіки входять холодні течії, вони зустрічаються до екватора (Галапагоські острови). Географічне розповсюдження пінгвінів значною мірою пов'язане з температурою вод океану, в якому птахи проводять дві третини життя. Вважають, що один з основних чинників, які формують ареали того або іншого виду пінгвінів, — це здатність пташенят даного виду переходити до життя у воді певної температури. Наприклад, для пташенят королівського пінгвіна необхідно, щоб вода на поверхні моря прогрілася до +5 °C. Північна межа розповсюдження більшості видів пінгвінів знаходиться в межах морської ізотерми +15 −16 °C, що проходить приблизно між 47° 30' і 41°30' пд. ш.

Всі пінгвіни є моногами, пари у них постійні. У морі вони зазвичай тримаються зграями, на суші під час розмноження — колоніями, розмір яких може досягати сотень тисяч пар. Гніздові колонії у більшості видів розташовані на низьких кам'янистих берегах. Одні види роблять на поверхні землі прості гнізда, інші кубляться в норах або поглибленнях скель. Зазвичай в кладці буває 2 яйця, рідше одне, дуже рідко 3. Насиджують зазвичай обидва батька. Насиджування, як правило, триває близько місяця (30-39 днів), у імператорського пінгвіна 62-66 днів, у королівського 54 дні. Пташеня імператорського пінгвіна, що тільки що вилупилося, важить 315 г, пінгвіна Аделі 80-90 гр. Пташенята покриті густим пухом і до кінця другого тижня життя сліпі. У пташенят температура тіла вища, ніж у дорослих птахів. У воду пташенята йдуть тільки після линьки. Смертність пташенят дуже висока: з голоду, холоду і хижаків (поморників) часто гине до 70% всіх пташенят, що вилупилися. Приблизно до тритижневого віку з пташенятами постійно тримається один з дорослих птахів. Потім батьки покидають пташенят і лише зрідка повертаються їх годувати. З того часу пташенята починають об'єднуватися в своєрідні тісні групи — «ясла». У яслах може бути від 3 до 64 пташенят (зазвичай їх близько десятка). Масове утворення ясел збігається з іншим явищем: в цей же час в колонію з моря повертаються птахи, що не розмножуються в даному році, — статевонезрілі 2-3-річні пінгвіни і птахи, що втратили кладки. Цей період носить назву «реокупації». Реокупація грає велику роль в житті колонії і підвищує виживаність пташенят, оскільки дорослі птахи, що не розмножуються, зазвичай розташовані по периферії колонії, разом з батьками активно відганять поморників, від яких гине до чверті всіх пташенят. Поморники нападають майже виключно на одиночних пташенят, і утворення ясель також знижує загибель останніх. Якщо в колонії дорослих птахів більше, ніж пташенят, то ясла зазвичай не утворюються.

Дорослі пінгвіни годуються дрібними рибами, дрібними головоногими молюсками і планктонними ракоподібними, головним чином рачками-евфавзиїдами (криль). Згідно з даними останніх досліджень, у чубатого і золотоволосого пінгвінів за час вигодовування пташенят, яке триває 70 днів, дорослі приносять пташенятам їжу приблизно 30 разів. Пташеня чубатого пінгвіна отримує за одне годування до 0,65 кг, а за весь час вигодовування до 15 кг крилю, пташеня золотоволосого пінгвіна — відповідно 2 кг і 33 кг.

Там, де пінгвіни стикалися з людиною, місцеві жителі в невеликій кількості використовували їх м'ясо в їжу, збирали яйця. Під час розвитку китобійного промислу в Антарктиці пінгвінів почали винищувати китобої. Поступово заселялися субантарктичні острови, на них завозили наземних тварин, які перейшли на живлення пінгвінами, їх яйцями і пташенятами. У останні десятиліття численні наукові бази в Антарктиці і розвиток туризму також нанесли велику утрату чисельності пінгвінів, особливо видам з обмеженим ареалом.

Пінгвін Аделі