Шлюбна поведінка птахів

Під час пошуку партнера птахи співають  "любовні  серенади" , показують дивовижні танці або красуються своїм яскравим пір'ям.
Токування курінників 

Дуже цікаві шлюбні ритуали мають курінники, що живуть в Новій Гвінеї і Австралії. Свою назву ці птахи завдячують „куреням", які самець будує під час токування. 

Спочатку він знаходить відкрите місце на землі між стовбурами дерев, яке очищає від опалого листя і іншого сміття. Потім самець з ретельно підібраних гілочок будує альтанку, що височіє над землею. Відомо більше 20 видів курінників. Більшість з них живе в Новій Гвінеї, а менше число видів в Австралії. Кожен вид будує альтанку особливої форми. Новогвінейський альтанковий птах часто будує круглий курінь, розташований навколо стовбура молодого дерева. Його внутрішня частина старанно прибрана і прикрашена яскравими квітами й плодами. Інший вид будує відкриту зверху альтанку з двох рядів гілочок завдовжки близько метра, що стоять на відстані 15 см одне від одного.

Гілки завжди направлені на північ і південь, а на кожному кінці коридору на землі є невеликий фундамент. Вся будівля прикрашена різними предметами: блискучими кісточками, пір'ям, мушлями, плодами і квітами, які самець постійно міняє і поправляє, щоб його творіння справило на самку якнайкраще враження. 

Між гілочками, камінчиками і шматочками мушель біля входу розкладене пір'я. Деякі курінники навіть „фарбують" свої споруди соками тропічних фруктів. Одну альтанку курінники використовують протягом декількох років, постійно ладнаючи її, покращуючи споруду і прикрашаючи її різними предметами. Австралійці і жителі Нової Гвінеї добре знають любов курінників до блискучих предметів, тому шукають зниклі речі в їхніх альтанках. Коли курінь готовий, самець курінника намагається заманити всередину самку. Він виконує танок, під час якого показує яскраве пір'я і окремі предмети, зібрані в альтанці. Альтанки є унікальними тим, що вони служать тільки для токування. 

Групове токування. 

Деякі види птахів токують у зграях. Перед тим, як відкласти яйця, самці і самки глухарів збираються в особливих місцях, які не міняються рік від року. Тут самці захищають свою символічну ділянку від суперників і приваблюють на неї самок. Самці стоять нерухомо з піднятою головою та розкритим у вигляді віяла хвостом і співають кожен свою пісню, а самки спостерігають за ними, стоячи осторонь.
   Токування глухарів складається з двох фаз. Мисливці називають їх „теканнням" і „точенням". 

 Під час другої фази глухар стоїть, відкривши дзьоб, напівзаплющує очі, а кінці нижньої щелепи притискує до барабанних перетинок, тому на декілька секунд він справді „глухне". Іноді між самцями відбуваються бійки, під час яких птахи завдають один одному ударів дзьобами, підстрибують вгору і б'ють один одного крилами. Якщо при цьому присутні самки, то самці ще лютіше кидаються в бійку. В кінці самець оббігає навколо самки, яку закликає до спаровування. Схожі шлюбні ритуали можна спостерігати практично у всіх видів птахів, різні статі яких значно відрізняються між собою (статевий диморфізм).

 Ритуальні танці птахів мають декілька значень. Вони допомагають легко розпізнати вид і стать особини, що полегшує пошук потрібного партнера. Крім того, ритуальні танці гарантують, що обидва партнери будуть готові до спаровування в один час. 

Виступ самця.

   У більшості видів головну роль під час токування відіграють самці. Виконуючи складний ритуал, вони прагнуть справити враження на самку, яка зазвичай має скромне забарвлення, своїм прекрасним шлюбним нарядом, що різко відрізняється від звичайного оперення. Самець горобця, токуючи, обмежується тільки тим, що показує самочці чорну плямочку на голові. У гарно забарвлених видів є й досить дивовижні ритуали. Всі добре знають павича. Під час токування він розкриває віялом свій пречудовий хвіст.
   Самці більшості видів гусакоподібних мають яскравий шлюбний наряд, яким намагаються привернути увагу самок. Наприклад, самець мандаринки у шлюбному оперенні з подовженим маховим пір'ям та візерунком з боків голови і шиї є одним з найкрасивіше забарвлених водоплавних птахів. Головна прикраса, яку птахи показують у шлюбний період - не обов'язково оперення; наприклад, олуша під час токування показує свої голубі ноги з плавальними перетинками.

   Токування обох партнерів.

  Схоже забарвлення обох партнерів часто означає, що під час токування вони обидва відіграють однаково важливу роль. Токування альбатросів є надзвичайно складним ритуалом, який цілком заслужено може вважатися шлюбним танцем. Він починається з того, що партнери піднімають крила. Потім вони кружляють один навколо одного або крутяться на одному місці. Коли збудження зростає, птахи починають відкривати дзьоби, „фехтувати" ними, клацати і видавати гучні крики. Чим довше триває цей ритуал, тим міцнішим є подальший зв'язок між партнерами.
   Деякі птахи під час токування показують фігури вищого пілотажу. Мартини намагаються справити враження на партнера, пікіруючи з висоти вниз. Самець польового жайворонка звертає на себе увагу гучним співом на великій висоті. Багато хижаків показують в повітрі свої здібності, вдаючи, ніби полюють. Самка сапсана під час токування летить під самцем догори животом. При цьому обидва птахи міцно тримаються один за одного кігтями. Часто трапляється, що самець під час польотів пропонує самці як подарунок невелику здобич.
   Проте не завжди під час токування самець займає домінуюче положення. У деяких видів, навпаки, „пропонують" себе самочки, а самці вибирають з них найдостойнішу. Нерідко між самками, що токують, відбуваються поєдинки.

Розмаїття шлюбних танців.

   Поведінка під час токування у споріднених видів птахів відрізняється незначно. Проте цих невеликих відмінностей вистачає, щоб поміж собою злучалися птахи тільки одного виду. Самці і самки виконують складні, проте чітко визначені ритуали, на які реагують тільки птахи іншої статі того ж самого виду. Самці багатьох видів перед початком гніздового періоду змінюють своє звичайне оперення на яскравий шлюбний наряд і роблять все, аби самка помітила їхнє чудове забарвлення. У менш яскраво забарвлених птахів часто з першого погляду неможливо визначити за оперенням ані стать, ані вид (бувають зовні схожі види одного роду). В такому разі партнери впізнають один одного за іншими ознаками, наприклад, за поведінкою під час токування або за характерною піснею, властивою тільки цьому виду. 

Подарунки.
   У багатьох птахів під час токування розвинувся особливий ритуал: самець передає самці шматочок їжі або символічний подарунок. Заслуговує на увагу реакція самки - вона поводиться так само, як і пташеня, що вимагає корму. Самка розпрямляє крила і відкриває дзьоб. Деякі самки навіть наслідують голосам пташенят. Цей ритуал „годування", ймовірно, служить для накопичення поживних речовин, що необхідні самці для відкладення яєць.
   Самці деяких видів птахів приносять самкам замість їжі, наприклад, невелику гілочку, момент вручення якої супроводжується неодноразовими уклонами, або ж невеликий, але яскраво забарвлений предмет, наприклад, квітку, камінчик або мушлю. Передача символічного подарунка, ймовірно, є підтвердженням спроможності й бажання самця брати участь у спільному будівництві гнізда.

Статевий диморфізм птахів

           На відміну від земноводних і плазунів, птахи при настанні несприятливих умов не впадають у сплячку,  а збільшують свою рухливість в пошуках корму. Восени в результаті інтенсивного живлення птахи жиріють. Чим ближче весна, тим сильніше змінюється поведінка птахів. У зимовий період у птахів не виражені ознаки статі, їхня статева активність знижена й спрямована на добування їжі. Самці й самки не відрізняються один від одного до початку весни.

   Статевий диморфізм — у біо­логії це окремий випадок поліморфізму, у роздільностатевих видів — це відмінності зовнішніх ознак у чоловічих і жіночих особин.

Постійний статевий диморфізм. Постійний диморфізм не залежить від сезонних умов, характерний для безхребетних (червів, членистоногих) і багатьох хребетних; виявляється у відмінності розмірів, забарвлення, наявності додаткових виростів (зо­крема рогів та бивнів, за допомогою яких ведеться битва за самку). Самці найчастіше мають яскравіше забарвлення, ніж в самки.

Сезонний статевий диморфізм (шлюбне вбрання) виявляється тільки в період 

розмноження та характерний для риб, земноводних і птахів .

Гнізда птахів

Пташині гнізда мають різноманітні форми і розміри. Птахи будують їх у дуплах дерев, норах або на платформах з гілок, глини й мулу. Гнізда потрібні для захисту дитинчат від ворогів.

Деякі види птахів удосконалили класичну чашеподібну форму гнізда. Наприклад, сороки завершують будівництво свого простого гнізда в кроні дерева своєрідним дахом з тернини, щоб краще захистити яйця від своїх потенційних ворогів.

Південноазіатські кравці будують гнізда у формі мішечка, зшиваючи між собою декілька листків, що ростуть безпосередньо на дереві. Самець викльовує дірки в краях листя, а потім протягає крізь них рослинні волокна - саморобні нитки. Нитки кравці роблять з волокон бавовни, ниток з коконів тутового шовкопряда, з шерсті або павутини.

Птахи-пічники, які мешкають в Бразилії та Аргентині - найвидатніші каменярі у світі птахів. Їхні округлі гнізда з дахом зліплені з глини або мулу і важать у сто разів більше, ніж самі будівельники.

Багато ластівок також будують закриті гнізда з болота і слини, що їх вони прикріплюють під нависаючими краями дахів, щоб захистити гнізда від дощу. 
   Звичайні суспільні ткачики бережуть сили і спочатку разом будують дах у вигляді парасольки, який захищає їх від дощу і вітру. Під цим великим дахом вони будують окремі гніздові камери, в кожній з яких селиться одна пара. Ткачики, ймовірно, є найздібнішими будівельниками гнізд.
                          Цікаві факти:

o        Білий крячок гніздується дуже своєрідним способом. Він не займається будівництвом гнізда, а пристроює своє єдине яйце в розвилці гілок.

o        Деякі орли будують такі великі гнізда, що іноді в них разом з орлами гніздуються і дрібні птахи. Ці величезні будови дають „квартирантам" не тільки зручне місце для влаштування гнізда, але і захист від інших хижих птахів.

o        Єгипетський бігунок, або крокодиловий сторож, який належить до ряду сивкоподібних, насиджує яйця винятково вночі. Вдень яйця зігріває сонячне світло. Крім того, бігунок прикриває яйця гарячим піском. Якщо яйцям загрожує перегрів, то птах змочує пір'я на череві водою й таким чином переносить вологу в гніздо.

o        Птахи, що гніздуються в дуплах дерев або в скельних ущелинах, найчастіше відкладають яйця білого кольору. Можливо, це пояснюється тим, що яйцям в укритті не потрібне захисне забарвлення, а білий колір дозволяє батькам легко знайти їх у темному дуплі.

   Уміння будувати гнізда у птахів передається спадково. Воно розвинулося, щоб дати пташенятам шанс на виживання. Дивовижна різноманітність форм і методів будівництва свідчить не тільки різні потреби, але й про уміння пристосуватися до різних умов місць існування. 

    ГНІЗДА В НОРАХ

   Птахи із родини буревісників, а також деякі інші пернаті, риють підземні гнізда або відкладають яйця в покинутих кролячих норах та в порожніх скельних ущелинах. 

   Тут яйця птахів захищені від нападу мартинів, які руйнують пташині гнізда. Зимородки риють гніздові нори в стрімких кручах, що тягнуться по берегах річок і струмків. 

    ДУПЛА

   Більшість видів ЛІСОВИХ птахів, наприклад шпаки, сови і горихвістки, шукаючи для себе безпечне місце, використовують дупла, що утворилися в стовбурах дерев. Хворі дерева часто гниють зсередини і поступово в них утворюються глибокі, приховані від чужих очей дупла. Гоголь і азіатська мандаринка використовують отвори, які видовбали в деревах дятли. Ці птахи не перебудовують гнізда, тільки вистилають їх пухом. Звичайний повзик і сойка перебудовують вхід у дупло і зменшують отвір до необхідних розмірів.

  НАЗЕМНІ ГНІЗДА

   У тих місцях, де птахам не загрожує напад природних ворогів або де їм не вистачає матеріалів для будівництва гнізда, багато птахів гніздуються безпосередньо на землі. Наприклад, крячки відкладають яйця прямо у заглибленнях на гальці на узбережжі моря, а фазан будує гніздо в захищеному місці, в заростях трави. Деякі види поганок з плаваючих на воді гілок та листя будують плавуче гніздо, яке потім вони прикріплюють до прибережних рослин. Гнізда просочуються водою й починають гнити, проте тепло, яке виділяється під час розкладання рослин, допомагає птахам підтримувати температуру, необхідну для розвитку зародків у яйцях. Багато видів дрібних птахів, наприклад жайворонки, будують для пташенят чашоподібні гніздечка. Спочатку вони власними грудьми приминають рослини до землі, а потім вистилають ямку шаром трави, завдяки чому виходить ідеальна м'якенька „миска". Яйця птахів, що гніздуються на землі, завжди мають захисне забарвлення й покриті цятками, зазвичай різної величини. 

   ГНІЗДА НАД ЗЕМЛЕЮ

   Різноманітність гнізд, побудованих на деревах, є неймовірною: це і дуже масивні орлині гнізда, збудовані з великих, товстих гілок, і вправно склеєні, оброблені мулом гніздечка дроздів. Зазвичай гніздо будується з декількох шарів в розвилці дерева. Від його розмірів залежить і матеріал, що використовується, - це можуть бути великі гілки, стебла, листя або трава. Великі птахи влаштовують гнізда високо в кроні дерева, щоб легко було прилітати в гніздо і вилітати. Дрібні птахи, навпаки, частіше шукають притулок у густому листі і маскують гніздо мохом та лишайниками. Щоб яйця були захищені від вітру, стінки гнізда покриваються шаром глини. 

  ДЛЯ ЧОГО ПТАХИ БУДУЮТЬ ГНІЗДА?

   Предки сучасних птахів, ймовірно, закопували яйця в землю або в купу гниючої рослинності. Отож, турботу про розвиток нового покоління вони доручали силам природи. Пізніше птахи почали зігрівати яйця теплом свого тіла. Саме тому з'явилася необхідність в будівництві теплого та захищеного від природних ворогів гнізда. 

Будівництва гнізда - це природжений інстинкт птахів. Він проявляється у них тоді, коли в їхньому тілі активізуються гормони. Вироблення гормонів розпочинається із збільшенням світлового дня або із зростанням температури повітря.
   У будівництві гнізда можуть брати участь обидва партнери або тільки один з батьків. Птахи, що насиджують яйця, мають захисне забарвлення.

Історія Землі за хвилину

Будова яйця птаха.

Власне яйцем уважається  жовток, укритий зовні жовтковою оболонкою. У відкладеному заплідненому яйці на оберненому догори боці жовтка є зародковий диск. Він має вигляд світлої плямочки й складається з клітин, що утворилися при діленні ядра заплідненого яйця та активної частини цитоплазми. До оболонки жовтка прикріплюються канатики, які складаються з густого білка. Тому він неначе підвішений на канатиках і перебуває всередині яйця. Нижча частина жовтка важча. У зв’язку із цим зародковий диск завжди обернений догори. Жовток складається з великої кількості необхідних для розвитку зародка поживних речовин та води.

Розташований навколо жовтка товстий шар білка обмежений підшкаралуповою оболонкою, яка складається з двох шарів, що відходять один від одного в тупому кінці яйця й утворюють повітряну камеру. Білок захищає власне яйце (жовток) від механічних пошкоджень, різких поштовхів і служить основним джерелом води, необхідної зародку, що розвивається.

Зовні яйце вкрите вапняковою оболонкою – шкаралупою, яка пронизана порами. Особливо багато пор на тупому боці яйця. Через пори відбувається газообмін між зародком  і зовнішнім середовищем.

Вапняна шкаралупа щойно відкладеного яйця набагато товща й міцніша від шкаралупи яйця з розвиненим в ним пташеням. Із чим це пов’язано?

Вона має також і захисне значення. Під час розвитку зародка вона частково витрачається на утворення скелета.

Зовні шкаралупа вкрита щонайтоншою надшкаралуповою оболонкою, яка захищає яйце від  проникнення мікробів .

Назва оболонки	Особливості будови яйця	Значення
Надшкарлупова	Тонка плівка (легко стирається під час миття і витирання) Швидко псується	1.Перешкоджає проникненню мікробів і рідини. 2.Газообмін
Шкаралупа(вапняна)	Тверда, з карбонату кальцію. Пори (багато на тупому кінці)	1.Захищає від ушкоджень під час насиджування. 2.Газообмін
Підшкарлупова	Із двох шарів, що розходяться на тупому кінці	Утворює повітряну камеру
Білок	Неоднорідна маса: навколо жовтка щільніша, ніж біля шкаралупи; із двох протилежних кінців утворює щільні канатики – халази; антибактеріальні  речовини, що вбивають шкідливі мікроорганізми.	1.Джерело води. 2.Утримує жовток посередині яйця Зародковий диск завжди ближче до тіла квочки (джерело тепла) 3.Захисна
Жовткова оболонка	Тонка плівка, до якої прикріплюються халази	Відокремлює жовток від білка
Жовток(дейтоплазма)	Резервні речовини: білки, жири, вуглеводи, РНК, мінеральні речовини, ліпопротеїди, глікопротеїди	Джерело енергії та поживних речовин

              Висновок. Пташине яйце можна назвати колискою нового життя й добре укріпленою фортецею, де передбачено все: і міцні стіни, і місткі склади продовольства , і добре продумана вентиляційна система.

Розвиток зародка птаха.

 Зародок птаха розвивається швидко, вже на другу-третю добу насиджування в ньому формуються зачатки кровоносної та нервової системи, органи зору, частини кишечника. На третю добу розвитку в зародка в області шиї з’являються зяброві щілини, наявність яких свідчить про те, що далекі предки птахів мали зябра. У цей період передні кінцівки зародка своєю формою схожі на задні. Помітний довгий хвіст. Приблизно до кінця п’ятої доби розвитку зародок набуває пташиних ознак будови. До кінця розвитку пташеня заповнює всю порожнину яйця, просуває дзьоб у повітряну камеру й уперше вдихає повітря. За допомогою рогового горбка на кінці дзьоба пташеня пробиває шкаралупу й виходить назовні.

Виводкові та нагніздні пташенята.

Є виводкові та гніздові птахи. У виводкових птахів з яєць вилуплю­ються пташенята, укриті пухом, зрячі, здатні вже в перші години після виходу з яєць самостійно пересуватися й добувати їжу. Уже в перший день «народження» пташенята залишають гніздо й разом із матір'ю починають освоювати навколишні місцини. До виводкових птахів належать кури, качки, індики, фазани, куріпки й багато інших.

 У гніздових птахів новонароджені пташенята голі, сліпі, нездатні пересуватися й самостійно їсти. Вони впродовж тривалого часу залишаються в гнізді, де їх годують батьки. До гніздових птахів належать усі дрібні співочі птахи й багато інших.